Бот - Страница 57

— Ну, я знаю про це…

— Тобі сказали як?

— Один з хлопчиків убив іншого.

— Він не просто вбив. Він намагався його трахнути! — психіатр випнула нижню губу. Очі за скельцями скажено блищали. — Як тобі таке, українцю? І це у п’ять рочків! Ти хочеш сказати, винна програма? Дурня. Неможливо запрограмувати організм на дії, до яких він не готовий з точки зору фізіології.

— Цього я не знав, — Тимур хмуро покосився на Ральфа Доернберга.

— Звісно, ти не знав! Бо ніхто з цих розумників не зміг би тобі пояснити, що сталося, — Лаура повернула обличчя назад до Кейтаро. — Що має статися, щоб ви перестали лізти туди, куди не потрібно? Річ не в тім, що вам не вистачає компетентності. Ви мусите нарешті осягнути: не все в цьому світі можна пізнати. У всесвіті безліч речей, які людина не може пояснити, проаналізувати чи описати формулами, не тому що до них неможливо доколупатися, а тому що ми не здатні їх осягнути. І однією з таких речей є голова!

Кейтаро не реагував. Лаура продовжила ще запекліше, підкріпляючи слова жестами:

— Вам здається, що свідомість, мислення та мова — найскладніші функції організму, які є унікальними і набуваються тільки з часом після народження. Але це не так. Людське тіло збіса складний механізм. Мільярди різнопланових клітин розвиваються і функціонують у тісному співіснуванні. Легені дихають, серце качає кров, шлунок переварює їжу, нирки фільтрують кров тощо. Ці органи складні і керувати ними вельми непросто, проте організм з цим справляється — і справляється сам. Ніхто його не вчить і не програмує. Хай які складні ці дані, вони передаються з генами. Вони існують ще в зародку. Вони нікуди не діваються при народженні немовляти. То чому б не припустити, що, окрім регулятивної інформації та безумовних рефлексів, з генами передається ще дещо? Щось таке, що не може проявитися до трирічного віку, бо тоді дитина надто маленька, а після трьох років його глушить свідомість та соціальні норми. Щось несвідоме…

— То й що? — процідив крізь зуби Ральф Доернберг.

— Боюсь, ви випустили це щось назовні. Ральфе, ви любите повторювати, що мозок людини використовується лише на 30 %. Задумайтесь: може, це неспроста? Може, за десятки тисяч років еволюції людський організм розвинув бар’єр, вибудував своєрідний захист, що не дозволяє використовувати мізки на повну? Ніколи не спадало на думку, що, либонь, краще не чіпати решту 70 %?..

XLIV

Після завершення наради Лаура Дюпре підійшла до Тимура.

— Тимуре, він говорив з ними, — по-змовницьки прошепотіла психіатр.

— Хто?

— Вадим Хорт. У його персональному кабінеті в корпусі «EN-2» зберігалося чимало записів. Після загибелі Хорта Кейтаро забрав їх до себе і нікому не показує.

— Ральф сказав мені, що боти не розмовляють, — не повірив програміст.

— Я не стверджую, що Хорт говорив з ними у буквальному сенсі цього слова. Він… ну… він спілкувався якимось невідомим мені чином. А Кейтаро вперто цього не визнає.

— Чому ти хочеш, щоб я це знав?

— Бо не хочу, щоб ти марно витрачав сили. Ти на хибному шляху. Вадим Хорт удосконалював їх, але при цьому випадково наштовхнувся на щось… інше… Щось складне, що прийшло зсередини мозку. Боти набагато складніші, ніж видаються на перший погляд…

Побачивши, що до них наближаються Тіана з Кацуро, Лаура затихла, опустила голову і, не попрощавшись, відійшла від Тимура.

Наступним хлопця наздогнав Ральф. Перехопив у тамбурі на виході з жилого корпусу.

— Як почуваєшся? — старий канадець виглядав стурбованим.

— Нормально, — вдавано апатично відповів Тимур. — Шурую на робоче місце. Хочу глибше зазирнути в коди, — насправді його не полишали слова Лаури. «Хорт говорив з ними. Спілкувався якимось невідомим чином». — Особливо ті, які дописував Вадим Хорт.

Вони вийшли на подвір’я. Повітря швидко прогрівалось.

— Не слухай її, — водячи очима по горизонту, сказав Ральф.

— Кого? — Тимур зобразив нерозуміння.

— Лауру. Це американці наполягли, щоб у команду ввели психіатра. Ми довго не могли знайти нікого, хто б погодився відмовитись від практики і виїхати в пустелю. Лаура Дюпре опинилась у «NGF Lab» тільки через те, що її кар’єра у Франції накрилася.

— А що трапилося?

— Один з пацієнтів повісився під час огляду. Дюпре відлучилася, щоб потеревенити по телефону. Через хвилину повернулась, а на люстрі теліпається мертвяк. Зрозуміло, Дюпре турнули з клініки. Чотири місяці вона не могла знайти роботи.

Тимур знизав плечима. Для нього цей факт нічого не означав. Річ у тім, що люди часто не розуміють різниці між психіатром і психологом. Плутають їх. Психіатр — це фаховий лікар, людина, котра вивчає психічні розлади, займається їх лікуванням та профілактикою. Психологом може стати всякий, хто вміє слухати і вчасно кивати головою. Коли хворий з психоорганічним психозом раптом надумав повіситися, це, звісно, неприємно, але що вдієш — таке трапляється. Точно так само кардіолог може втратити пацієнта, якому закортіло викурити сигаретку через два дні після перенесеного інфаркту. Зате Лаурі не пощастило. Про неї почали думати, як про психолога, який довів клієнта до самогубства. А це набагато гірше. Дюпре почали уникати.

— Прикро… — промовив Тимур.

— Так. Це я до того, щоб ти не сприймав усерйоз її слова. Ця дівуля далека від того, над чим ми працюємо.

ХLVI

Понеділок, 17 серпня, 10:37 (UTC –4)

«EN-2», другий інженерний корпус

Обшукавши вінчестер, Тимур переконався, що файла немає. Хлопець нахмурився. Вагаючись, підняв трубку внутрішнього телефону і набрав номер Ральфа.